Lalique Encre Noire

Ну, це взагалі особливий випадок у парфумерії. Дивишся на опис піраміди — лише чотири пункти: кипарис, ветивер, кашемірове дерево й мускус. Начебто простенький набір. А який парфум вийшов!

Коли я вперше спробував його з пробника, він мене одразу приголомшив своїм ветиверним, землистим і деревним запахом. Часто зустрічав опис «ліс після дощу»: сира земля, волога деревина — ось усе це. Хтось відчуває чорнило на папері. Варіантів багато, але для мене тут передусім ветивер, дерево й земля. І мені це дуже подобається.

Аромат вважається чоловічим, але я чув чимало відгуків жінок, які із задоволенням його носять. На тому ж YouTube щонайменше кілька таких оглядів траплялося. Тож тут справа не в написі на коробці — треба пробувати. Він дуже своєрідний і далеко не кожному сподобається чи підійде. Але якщо подружитеся, отримаєте чудовий парфум зі своїм характером.

До речі, флакон теж до теми. Його прообразом стала чорнильниця «Biches», створена Рене Лаліком у 1913 році. Темне скло, дерев’яна кришка — усе складається в єдиний образ. Та й сама назва Encre Noire перекладається як «чорне чорнило».

Коли носити? Для мене дощова погода — саме те. Здається, що саме в таку погоду він особливо добре лягає. А далі вже справа смаку: не буду прив’язувати його до одного сезону, дивіться за своїми відчуттями.

І ось що мені тут особливо подобається: за порівняно невеликі гроші вийшов настільки самобутній аромат. Його відносять до люксу, а за характером багато хто сприймає як нішу. Я розумію чому. Тут є і яскравість, і своєрідність, і та сама непередбачуваність, яка робить знайомство цікавим.

Для мене це свого роду шедевр у своєму сегменті. Так, комусь він зовсім не сподобається. А хтось носитиме з величезним задоволенням. І я один із них.